ѕ—»’ќЋќ√»„≈— јя ѕќ–“–≈“»—“» ј

¬  –»ћ»ЌјЋ№Ќќћ ѕ–ќ÷≈——≈.

–ќ«ќ¬ ¬.». —”ƒ≈ЅЌќ-ѕ—»’ќЋќ√»„≈— јя Ё —ѕ≈–“»«ј ¬  –»ћ»ЌјЋ№Ќќћ ѕ–ќ÷≈——≈ // ё–»ƒ»„≈— јя ” –ј»Ќј, 2003. Ц є 4. Ц —.20-26.

–ќ«ќ¬ ¬.≤. —”ƒќ¬ќ-ѕ—»’ќЋќ√≤„Ќј ≈ —ѕ≈–“»«ј ¬  –»ћ≤ЌјЋ№Ќќћ” ѕ–ќ÷≈—≤ // ё–»ƒ»„Ќј ” –јѓЌј, 2003. Ц є 4. Ц —.20-26.

 

ќц≥нка особистост≥ обвинуваченого, потерп≥лого та св≥дка Ц одне з важливих завдань, що постають у переб≥гу кри≠м≥нального процесу. ” де¤ких Ївропей≠ських крањнах загальна психолог≥чна ха≠рактеристика п≥декспертноњ особи Ї необх≥дною складовою процедури роз≠сл≥дуванн¤ злочин≥в.

—удово-психолог≥чна експертиза Ц це досл≥дженн¤, проведене експертом-психологом, ¤ке надаЇ значну допомогу в р≥шенн≥ фундаментальних процесуаль≠них питань щодо вини особи, квал≥ф≥ка≠ц≥њ злочин≥в, ≥ндив≥дуал≥зац≥њ в≥дпов≥≠дальност≥ тощо.

” результат≥ своЇчасного й обірунто≠ваного застосуванн¤ спец≥альних психо≠лог≥чних знань ≥ метод≥в науковоњ психо≠лог≥њ ≥стотно розширюютьс¤ можливост≥ доказуванн¤ багатьох факт≥в, необх≥д≠них дл¤ встановленн¤ ≥стини у конкрет≠н≥й справ≥.

—удово-психолог≥чна експертиза (—ѕ≈) (в≥д лат. ехреrtus Ц досв≥дчений) Ц важ≠лива форма практичного застосуванн¤ спец≥альних психолог≥чних знань у судо≠в≥й та сл≥дч≥й практиц≥. ¬она належить до одного з вид≥в судовоњ експертизи ≥ Ї р≥з≠новидом джерел доказ≥в у справ≥, що досл≥джуЇтьс¤. †††ѕроводитьс¤ —ѕ≈ за по≠становою сл≥дчих орган≥в або ухвалою су≠ду в≥дпов≥дно до норм  рим≥нально-проце≠суального кодексу щодо псих≥чно здоро≠вих п≥дозрюваних (обвинувачених), св≥д≠к≥в ≥ потерп≥лих. ќб'Їктом —ѕ≈ Ї влас≠тивост≥ особистост≥ й повед≥нки учасни≠к≥в процесуальноњ д≥¤льност≥, досл≥джен≠н¤ ¤ких маЇ значенн¤ дл¤ встановленн¤ ≥стини.

«г≥дно з  рим≥нально-процесуальним кодексом ”крањни (дал≥ Ч  ѕ ) експерт готуЇ висновок на п≥дстав≥ проведених досл≥джень в≥дпов≥дно до його профес≥й≠ноњ компетентност≥ й несе за цей висно≠вок особисту в≥дпов≥дальн≥сть.

ƒ≥¤льн≥сть психолога-експерта нор≠мативно регулюЇтьс¤ «аконом ”крањни Ђѕро судову експертизуї, ≤нструкц≥Їю Ђѕро призначенн¤ й проведенн¤ судових експертизї,  рим≥нальним ≥  рим≥наль≠но-процесуальним кодексами ”крањни.

ѕсихолог≥чна експертиза призна≠чаЇтьс¤ на стад≥њ досудового й судового сл≥дства у крим≥нальних справах щодо п≥дозрюваних, обвинувачених, св≥дк≥в, потерп≥лих. —удово-психолог≥чна екс≠пертиза доц≥льна у тих випадках, коли необх≥дно досл≥джувати ≥ндив≥дуально-психолог≥чн≥ властивост≥ особистост≥, ≥н≠див≥дуальн≥ особливост≥ псих≥чних про≠цес≥в ≥ стан≥в п≥декспертного, що маЇ значенн¤ дл¤ встановленн¤ ≥стини в конкретн≥й справ≥.

 омпетенц≥¤, завданн¤ й методи

судово-психолог≥чноњ експертизи

“еоретично до компетенц≥њ судово-психолог≥чноњ експертизи можуть бути в≥днесен≥ будь-¤к≥ питанн¤ психолог≥ч≠ного зм≥сту (особист≥сн≥ властивост≥, псих≥чн≥ стани обвинувачених, потер≠п≥лих, св≥дк≥в), важлив≥ дл¤ доказуван≠н¤ в крим≥нальн≥й справ≥. ƒл¤ вир≥шен≠н¤ цих питань необх≥дн≥ спец≥альн≥ профес≥йн≥ знанн¤ в галуз≥ науковоњ та практичноњ психолог≥њ.

«авданн¤м судово-психолог≥чноњ екс≠пертизи Ї вивченн¤:

Ј     особистост≥ п≥декспертноњ особи зг≥дно з поставленими сл≥дчим органом та судом питанн¤ми;

Ј  †повед≥нки, псих≥чного стану, особ≠ливостей емоц≥йного реагуванн¤ в ситу≠ац≥¤х, що мають правов≥ насл≥дки;

Ј    мотивац≥њ повед≥нки п≥дексперт≠ного;

Ј    законом≥рностей та ≥ндив≥дуаль≠но-психолог≥чних особливостей псих≥чних процес≥в (в≥дчутт¤, сприйманн¤, пам'¤т≥, мисленн¤, у¤ви).

ћета експертизи Ц п≥дготовка на основ≥ досл≥дженн¤ психолог≥чно обірун≠тованого експертного висновку, що п≥сл¤ в≥дпов≥дноњ його перев≥рки й оц≥нки сл≥д≠ством чи судом буде доказом у справ≥.

††† ћетодами вивченн¤ п≥декспертноњ особи Ї: спостереженн¤, експеримент, бес≥да, опитуванн¤, вивченн¤ докумен≠т≥в (матер≥ал≥в справи),† психод≥агностичн≥ методи, вивченн¤ продукт≥в д≥≠¤льност≥ п≥декспертного, ретроспектив≠ний анал≥з.

ƒл¤ проведенн¤ досл≥дженн¤ судов≥ та сл≥дч≥ органи надають експерту мож≠лив≥сть психолог≥чного обстеженн¤ п≥д≠експертного ≥ матер≥али справи.

≈ксперт-психолог повинен мати мож≠лив≥сть проанал≥зувати медичну доку≠ментац≥ю, особисту справу, шк≥льн≥ ха≠рактеристики ≥ характеристики з м≥сц¤ роботи, показанн¤ однокласник≥в, педа≠гог≥в, колег, друз≥в, знайомих, родич≥в та ≥нших людей, з ¤кими п≥декспертний сп≥лкувавс¤.

” цих матер≥алах в≥дображуютьс¤ особливост≥ його розвитку й повед≥нки, умови житт¤, особливост≥ оточенн¤, властив≥ п≥декспертному ц≥нност≥, схи≠льност≥, мотиви, захопленн¤, ≥нтереси, ≥деали тощо. ¬ажливе значенн¤ мають св≥дченн¤ про особливост≥ повед≥нки п≥д-експертноњ особи в конфл≥ктних, екстре≠мальних ситуац≥¤х, св≥дченн¤ про особ≠ливост≥ њњ емоц≥йного стану напередодн≥, безпосередньо в момент ≥ п≥сл¤ завер≠шенн¤ под≥й, що досл≥джуютьс¤ в спра≠в≥.

÷≥нними дл¤ проведенн¤ експертизи Ї особист≥ щоденники, листи та продукти творчост≥ п≥декспертного.

ќсновн≥ напр¤ми судово-психолог≥чноњ експертизи.

ѕсихолог≥чна експертиза п≥дозрюваного (обвинувачуваного)

ќдним ≥з завдань —ѕ≈ п≥дозрюваного (обвинувачуваного) Ї вивченн¤ Ђсуб'Їк≠тивноњ сторони злочинуї, що у психоло≠г≥чн≥й ≥нтерпретац≥њ означаЇ вивченн¤ ≥ндив≥дуально-психолог≥чних особливос≠тей ≥ псих≥чноњ д≥¤льност≥ Ђсуб'Їкта зло≠чинуї. …детьс¤ про психолог≥чну харак≠теристику п≥декспертного, основна увага в ¤к≥й прид≥л¤Їтьс¤ тим психолог≥чним особливост¤м, ¤к≥ мають найб≥льш ≥стот≠не значенн¤ дл¤ справи. “ут доц≥льно вести мову про Ђмотивац≥йну сторону злочинуї, Ђемоц≥йну сторону злочинуї, Ђатенц≥йну сторону злочинуї, Ђц≥нн≥сну сторону злочинуї тощо.

ѕсих≥чн≥ властивост≥ особистост≥ мо≠жуть бути по-р≥зному пов'¤зан≥ з учине≠ним злочином. ќдн≥ з них можуть в≥д≥≠гравати важливу роль у вибор≥ проти≠правного способу д≥њ. ≤нш≥ Ц т≥льки спри¤ють зд≥йсненню злочину за на¤вно≠ст≥ зовн≥шньоњ ситуац≥њ. Ќарешт≥, де¤к≥ психолог≥чн≥ особливост≥ обвинувачено≠го можуть залишатис¤ нейтральними щодо факту злочину.

ќсобист≥сний п≥дх≥д, отже, передбачаЇ експертизу темпераменту, зд≥бностей, характеру, спр¤мованост≥, п≥знавальних ≥ емоц≥йно-вольових процес≥в суб'Їкта злочину. ¬се це в комплекс≥ дозволить адекватно оц≥нити д≥њ п≥декспертного, встановити його вину чи невинуват≥сть, обставини, що пом'¤кшують чи обт¤жу≠ють в≥дпов≥дальн≥сть, ставленн¤ до вчи≠неного, здатн≥сть контролювати своњ д≥њ ≥ керувати повед≥нкою у конкретн≥й ситу≠ац≥њ, на¤вн≥сть чи в≥дсутн≥сть усв≥домлю≠ваного мотиву (нам≥ру) тощо.

ѕсихолог≥чна експертиза Ђмотивац≥йноњ сторони злочинуї

ѕсихолог≥чна експертиза Ђмотивац≥й≠ноњ сторони злочинуї необх≥дна дл¤ б≥льш диференц≥йованого розмежуванн¤ складу злочин≥в, що мають под≥бн≥ озна≠ки, дл¤ доведенн¤ вини чи невинуватост≥ п≥декспертного, на¤вност≥ чи в≥дсутност≥ сусп≥льноњ небезпечност≥ ц≥Їњ особи.

ћотив (у психолог≥чн≥й ≥нтерпрета≠ц≥њ) Ц це система процес≥в, котр≥ в≥дпо≠в≥дають за спонуканн¤ до д≥й. Ќа¤вн≥сть мотиву Ї необх≥дною передумовою будь-¤коњ д≥њ, додаЇ њй спр¤мованост≥. ƒ≥й без мотив≥в немаЇ. ” психолог≥њ розр≥зн¤ють так≥ види мотив≥в: актуальн≥ й потенц≥й≠н≥; ведуч≥ та другор¤дн≥ (д≥¤ мотивована двома чи к≥лькома мотивами); смислоутворююч≥ й мотиви-стимули; предметн≥, функц≥ональн≥ та нормативн≥; узагальне≠н≥, конкретн≥ й одиничн≥; усв≥домлюван≥ та неусв≥домлюван≥; ст≥йк≥ й ситуативн≥.

ƒл¤ психолог≥чноњ експертизи важли≠вою Ї д≥агностика ситуативност≥-ст≥йко-ст≥, усв≥домленост≥-неусв≥домленост≥, актуальност≥-потенц≥йност≥ мотивац≥й≠них утворень п≥декспертного.  орисним дл¤ справи Ї анал≥з мотив≥в агрес≥њ (зло≠чини, вчинен≥ з особливою жорсток≥с≠тю), мотив≥в в≥дмови в≥д злочину, усв≥≠домлених мотив≥в (умисел), мотив≥в са≠мозбереженн¤, безпеки й самозахисту (в ситуац≥¤х необх≥дноњ оборони, крайньоњ необх≥дност≥, ф≥зичного чи псих≥чного примусу).

††† ќтже, злочинна повед≥нка завжди мо≠тивована незалежно в≥д того, ¤к≥ обставини передували початку злочинних д≥й. ќднак у кожному конкретному ви≠падку, ¤кщо мотив не очевидний, сл≥д виходити з того, що в≥н ≥снуЇ й може бу≠ти ви¤влений при психолог≥чному до≠сл≥дженн≥.

Ѕезперечно, що тут необх≥дно мати профес≥йну психолог≥чну компетентн≥сть.

ѕсихолог≥чна експертиза Ђемоц≥йноњ сторони злочинуї

ѕсихолог≥чна експертиза Ђемоц≥йноњ сторони злочинуї (сильного душевного хвилюванн¤) передбачаЇ:

ј) д≥агностику афекту в обвинува≠ченого на момент учиненн¤ њм злочину;

Ѕ) д≥агностику ≥ншого емоц≥йного стану п≥декспертного, що ≥стотно впливаЇ на здатн≥сть усв≥домлювати своњ д≥њ, адекватно сприймати зм≥ст конкретноњ ситуац≥њ, дов≥льно регулювати свою по≠вед≥нку.

јфект Ц це стр≥мкий ≥ бурхливий емоц≥йний процес вибухового характеру, що може дати мимов≥льну, неусв≥домлену розр¤дку в д≥њ (афективний вибух). јфект про¤вл¤Їтьс¤ в екстремальн≥й си≠туац≥њ у раз≥ виникненн¤ раптового ≥ р≥з≠кого подразника ≥ викликаЇ дезорган≥за≠ц≥ю повед≥нки, звуженн¤ св≥домост≥, порушенн¤ функц≥онуванн¤ псих≥чних процес≥в, низку симптом≥в з боку дихан≠н¤, кровооб≥гу, м≥м≥ки, виснаженн¤ пси≠х≥чних ≥ ф≥зичних сил, часткову амне≠з≥ю. ќсобливост¤ми афекту Ї в≥дсутн≥сть попереднього плану й використанн¤ то≠го, Ђщо потрапило п≥д рукуї. „инники виникненн¤ афекту:

Ч              тривала афектогенна напруга;

Ч              погрози;

Ч              страх;

Ч              тимчасове нервово-псих≥чне висна≠женн¤ у псих≥чно здорових людей.

ѕсихолог≥чна д≥агностика афекту в п≥декспертного на момент вчиненн¤ ≥нкрим≥нованих йому д≥й передбачаЇ: а) ретроспективний анал≥з псих≥чного стану суб'Їкта, його впливу на св≥до≠м≥сть ≥ д≥¤льн≥сть; б) вивченн¤ ≥ндив≥ду≠ально-психолог≥чних особливостей п≥д≠експертного, ступен¤ його ст≥йкост≥ до емоц≥огенних ситуац≥й, схильност≥ до акумул¤ц≥њ афективних переживань; впливу в≥кових та статевих особливос≠тей; чинник≥в, що тимчасово ослаблю≠ють орган≥зм; в) вивченн¤ ≥ психолог≥чну оц≥нку ситуац≥њ, в ¤к≥й був вчинений злочин.

ƒ≥агностика ≥нших емоц≥йних стан≥в передбачаЇ анал≥з стресових стан≥в, ста≠н≥в нервово-псих≥чноњ напруги, сильноњ втоми, що унеможливлюють чи ≥стотно ускладнюють виконанн¤ профес≥йних функц≥й, пов'¤заних з керуванн¤м су≠часною техн≥кою. ÷е приводить до зд≥йс≠ненн¤ необережних злочин≥в, напри≠клад, в ав≥ац≥њ, автомоб≥льному й зал≥з≠ничному транспорт≥, у робот≥ оператора автоматизованих систем на виробництв≥ тощо.

Ќайчаст≥ше в стан≥ стресу порушуЇть≠с¤ процес вибору ц≥лей д≥њ, посл≥довн≥сть у зд≥йсненн≥ складних ≥нтелектуальних ≥ рухових акт≥в. ¬≥дбуваютьс¤ помилки в сприйманн≥ навколишньоњ д≥йсност≥, зменшуЇтьс¤ обс¤г уваги, порушуЇтьс¤ оц≥нка часових ≥нтервал≥в, з'¤вл¤ютьс¤ труднощ≥ в розум≥нн≥ ситуац≥њ в ц≥лому.

«авершенн¤м стресовоњ ситуац≥њ, його Ђвершиноюї може бути афект, що, од≠нак, в≥дбуваЇтьс¤ далеко не у вс≥х випад≠ках.

ƒо компетенц≥њ експерта-психолога в таких випадках належить вивченн¤ пси≠холог≥чних обставин, що мають значен≠н¤ дл¤ встановленн¤ ≥стини: екстремаль≠ноњ ситуац≥њ (неспод≥ван≥сть, новизна, складн≥сть); ≥ндив≥дуально-психолог≥ч≠них властивостей особистост≥; ступен¤ сформованост≥, автоматизованост≥ в ньо≠го навичок ≥ ум≥нь; особливостей само≠св≥домост≥ й самооц≥нки; емоц≥йноњ ст≥й≠кост≥; стресост≥йкост≥ (толерантност≥ до стресу); впливу на повед≥нку втоми, со≠матичних розлад≥в, гострих ≥ хрон≥чних захворювань; особливостей соц≥альних контакт≥в п≥декспертного тощо.

÷ей напр¤м —ѕ≈ маЇ особливе значен≠н¤ при оц≥нц≥ Ђтимчасовоњ дезорган≥зац≥њ псих≥чноњ д≥¤льност≥ї п≥д час вчиненн¤ Ђсусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤ї.

ѕсихолог≥чна експертиза виправданого ризику

†††† ўе одним напр¤мом експертного до≠сл≥дженн¤ Ї психолог≥чна експертиза виправданого ризику. –изик, ¤к психо≠лог≥чне пон¤тт¤, Ї ситуативною харак≠теристикою д≥њ, що складаЇтьс¤ з неви≠значеност≥ њњ результату ≥ можливих не≠спри¤тливих насл≥дк≥в у раз≥ неусп≥ху. –изик Ц це м≥ра оч≥куваного неблагополучч¤ за неусп≥шних д≥й. ¬≥н може бути обумовлений ≥мов≥рн≥стю неусп≥ху й сту≠пенем неспри¤тливих насл≥дк≥в; д≥Їю, що загрожуЇ суб'Їкту втратою, травмою чи збитком; ситуац≥Їю вибору суб'Їктом небезпечноњ дл¤ себе, але соц≥ально ко≠рисноњ д≥њ.

ѕри цьому вид≥ експертизи необх≥дно досл≥дити мету ≥ мотиви ризикованоњ по≠вед≥нки; ≥нтелектуальн≥ та прогностичн≥ зд≥бност≥, пов'¤зан≥ з ум≥нн¤м оц≥нювати ≥ прогнозувати ситуац≥ю, передбачати оч≥куван≥ насл≥дки; властивост≥ нервовоњ системи; особливост≥ самосв≥домост≥ й са≠мооц≥нки; ≥ндив≥дуальну схильн≥сть п≥декспертного до ризикованоњ повед≥нки.

ѕсихолог≥чна експертиза неповнол≥тн≥х

ѕсихолог≥чна експертиза неповнол≥т≠н≥х обвинувачених передбачаЇ психоло≠г≥чне досл≥дженн¤ таких обставин, що п≥дл¤гають установленню: загальний псих≥чний розвиток, ознаки розумовоњ в≥дсталост≥, не пов'¤заноњ з псих≥чною патолог≥Їю, здатн≥сть усв≥домлювати значенн¤ своњх д≥й ≥ визначенн¤ м≥ри здатност≥ неповнол≥тн≥х п≥декспертних керувати своЇю повед≥нкою.

ќбов'¤зковим компонентом експерт≠ного психолог≥чного досл≥дженн¤ Ї сп≥в≠в≥дношенн¤ даних про стан ≥ особливост≥ псих≥чного розвитку п≥дл≥тка з результа≠тами анал≥зу ситуац≥њ й повед≥нки п≥декспертного в конкретних умовах.

≈кспертиза повинна встановити, чи адекватно неповнол≥тн≥й розум≥в ситу≠ац≥ю правопорушенн¤, зокрема, чи усв≥≠домлював на¤вн≥сть альтернативних ви≠ход≥в ≥з нењ, чи усв≥домлював об'Їктив≠ний зм≥ст ц≥лей своњх д≥й, чи передбачав пр¤м≥ й непр¤м≥ насл≥дки вчинк≥в, чи здатний був оц≥нювати власну повед≥нку з погл¤ду чинних правових норм ≥ за≠гальноприйн¤тоњ морал≥, чи м≥г в≥льно вибирати мету ≥ способи њњ дос¤гненн¤, дов≥льно регулювати свою повед≥нку.

 р≥м цього вивчаЇтьс¤ загальна ха≠рактеристика особистост≥, умови житт¤ й вихованн¤, обставини, що негативно впливали на вихованн¤ неповнол≥тньо≠го, визначенн¤ ступен¤ впливу ос≥б, ¤к≥ вт¤гли п≥декспертного в злочинну д≥¤ль≠н≥сть.

ѕсихолог≥чна експертиза у справах про зівалтуванн¤

ќдн≥Їю ≥з квал≥ф≥куючих ознак зівал≠туванн¤ Ї безпорадний стан потерп≥лоњ. Ѕезпорадн≥сть (чи беззахисн≥сть) харак≠теризуЇтьс¤ нездатн≥стю п≥декспертноњ особи адекватно сприймати й розум≥ти значенн¤ ситуац≥њ ≥ д≥й оточуючих лю≠дей, а також дов≥льно керувати своњми д≥¤ми. Ѕезпорадн≥сть може бути пов'¤за≠на з ф≥зичним чи псих≥чним станом жертви (малол≥тн≥й чи похилий в≥к, ф≥зичн≥ вади, нервово-псих≥чне висна≠женн¤, сильний ступ≥нь наркотичного чи алкогольного сп'¤н≥нн¤ тощо). ” б≥льшост≥ випадк≥в сл≥дч≥ органи та суди самост≥йно вир≥шують питанн¤ про на≠¤вн≥сть безпорадного стану потерп≥лоњ.

¬ин¤тки становл¤ть справи про зівал≠туванн¤ неповнол≥тн≥х, особливо в тих випадках, коли жертва (через особливо≠ст≥ свого псих≥чного стану, ≥ндив≥дуаль≠но-психолог≥чн≥ властивост≥) не зд≥йсню≠вала реального опору насильницьким д≥¤м ≥ у сл≥дства (суду) виникаЇ верс≥¤ про те, що њњ повед≥нка обумовлена на¤в≠н≥стю безпорадного стану: нездатн≥стю до ефективного захисту.

ќднак Ї ситуац≥њ, коли кр≥м експерти≠зи жертви зівалтуванн¤ доц≥льно одно≠часно провести психолог≥чне досл≥джен≠н¤ неповнол≥тнього обвинуваченого. «астосуванн¤ спец≥альних знань тут не≠обх≥дно дл¤ з'¤суванн¤ того, наск≥льки в≥н, ≥з врахуванн¤м в≥кових ≥ ≥ндив≥ду≠ально-психолог≥чних особливостей, м≥г повною м≥рою усв≥домлювати фактичний характер ≥ сусп≥льну небезпеку своњх д≥й ≥ керувати ними; ¤к обвинувачений у цих обставинах сприймав повед≥нку по≠терп≥лоњ, чи м≥г в≥н сприйн¤ти њњ ¤к зго≠ду на вступ до статевого зв'¤зку. …детьс¤ про досл≥дженн¤, в рамках психолог≥ч≠ноњ експертизи, здатност≥ обвинувачено≠го правильно оц≥нювати, розум≥ти й ≥н≠терпретувати стан потерп≥лоњ.

ѕсихолог≥чна експертиза св≥дк≥в ≥ потерп≥лих

†††† ѕсихолог≥чна експертиза щодо св≥дк≥в ≥ потерп≥лих складаЇтьс¤ з досл≥джен≠н¤ питань њхньоњ здатност≥ (з урахуван≠н¤м ≥ндив≥дуально-психолог≥чних, в≥ко≠вих особливостей, р≥вн¤ псих≥чного розвитку) адекватно сприймати обставини, що мають значенн¤ дл¤ справи, ≥ давати про це правдив≥ показанн¤. “ут вивча≠ютьс¤ ≥ндив≥дуально-психолог≥чн≥ влас≠тивост≥, особливост≥ п≥знавальноњ й емо≠ц≥йно-вольовоњ сфери, на¤вн≥сть таких психолог≥чних особливостей, ¤к п≥дви≠щена сугестивн≥сть, схильн≥сть до фан≠тазуванн¤, на¤вн≥сть демонстративноњ (≥стероњдноњ) акцентуац≥њ характеру, брехливост≥. ѕроводитьс¤ ретроспектив≠на експертиза псих≥чних стан≥в у ситу≠ац≥њ сприйманн¤ важливих дл¤ справи обставин, здатност≥ розум≥ти зм≥ст по≠баченого чи почутого.

ѕосмертна психолог≥чна експертиза

≈ксперт-психолог може провести по≠смертну психолог≥чну експертизу осо≠бистост≥, стану та повед≥нки суњциданту. —уњцид (в≥д англ. suicide Ц самогуб≠ство) Ц акт самогубства п≥д впливом гострих психотравмуючих ситуац≥й, за ¤ких власне житт¤ ¤к вища ц≥нн≥сть втрачаЇ дл¤ суњциданта сенс.

††” сл≥дч≥й ≥ судов≥й практиц≥ в≥дом≥ випадки ≥нсценувань убивств п≥д само≠губства, що ≥нод≥ приводить до необх≥д≠ност≥ проведенн¤ посмертноњ судово-пси≠холог≥чноњ експертизи.

—амогубство псих≥чно здоровоњ люди≠ни Ї одним ≥з вид≥в деструктивноњ пове≠д≥нки в складних травматичних ситу≠ац≥¤х. як правило, самогубство Ц це заздалег≥дь запланована д≥¤ (ст≥йкий мо≠тивований нам≥р добров≥льно п≥ти з жит≠т¤) п≥д впливом гострих переживань, сильного потр¤с≥нн¤, глибокого розчару≠ванн¤ при оц≥нц≥ людиною ситуац≥њ ¤к безвих≥дноњ.

” де¤ких випадках можливе зд≥йс≠ненн¤ самогубства в стан≥ афекту, ¤кий раптово виник, що впливаЇ на св≥дом≥сть людини (афективно звужена св≥дом≥сть), ≥ тому в такому стан≥ п≥двищуЇтьс¤ ймо≠в≥рн≥сть прийн¤тт¤ р≥шенн¤ про само≠губство та його реал≥зац≥ю.

« метою перев≥рки верс≥й про доведен≠н¤ до самогубства й убивства досл≥джую≠тьс¤ питанн¤, пов'¤зан≥ з псих≥чним ста≠ном та повед≥нкою, що передують само≠губству, чим (ким) так≥ стани могли бути викликан≥.

 омплексн≥ експертизи

Ќа практиц≥ непоодинок≥ ситуац≥њ, ко≠ли дл¤ вир≥шенн¤ питань, що постають перед сл≥дством ≥ судом оптимальним Ї проведенн¤ комплексних психолого-псих≥атричних експертиз. …детьс¤ про м≥ж≠дисципл≥нарн≥ досл≥дженн¤ психолого-псих≥атричних проблем. ѕри цьому дл¤ формулюванн¤ висновк≥в використовую≠тьс¤ спец≥альн≥ знанн¤, що належать до обох наукових дисципл≥н, застосовують≠с¤ специф≥чн≥ методи, що склалис¤ в психолог≥њ ≥ псих≥атр≥њ, пор≥внюютьс¤ й ≥нтегруютьс¤ дан≥ психолог≥чного й псих≥атричного досл≥джень.

ќсновною передумовою, ¤ка визначаЇ необх≥дн≥сть проведенн¤ психолого-псих≥атричноњ експертизи, Ї ≥снуванн¤ за≠гальних дл¤ психолог≥њ й псих≥атр≥њ проблем. ¬ажливим тут Ї прагненн¤ до максимально повного й всеб≥чного ви≠вченн¤ вс≥х обставин справи.  омплекс≠на експертиза може бути психолого-медико-псих≥атричною, медико-психолог≥чною, психолого-автотехн≥чною, психолого-графолог≥чною ≥ психолого-л≥нгв≥стичною.

—л≥д зазначити, що експерти Ц учас≠ники комплексних експертиз кр≥м основ≠ноњ експертноњ спец≥альност≥ повинн≥ во≠лод≥ти додатковими профес≥йними знан≠н¤ми, необх≥дними ≥ достатн≥ми дл¤ того, щоб добре ор≥Їнтуватис¤ в методиц≥ й висновках ≥нших њњ учасник≥в ≥ њхньому значенн≥ дл¤ загального висновку. ≈кс≠перти повинн≥ волод≥ти методикою сп≥ль≠ноњ роботи ≥ комплексного досл≥дженн¤. ≤ншими словами, т≥льки сп≥льна д≥¤ль≠н≥сть та взаЇмод≥¤ забезпечуЇ ≥нтеграц≥ю спец≥альних знань, необх≥дну дл¤ ком≠плексного досл≥дженн¤ задл¤ встанов≠ленн¤ ≥стини у крим≥нальн≥й справ≥.